Освідчився коханій в тирі 28 квітня. Через два роки в той самий день і місяць загинув: історія 25-річного захисника, який посмертно став Героєм України

Перевести сайт на Украинский

Він змалку мріяв носити військову форму, тож для рідних і близьких не стало несподіванкою, коли Андрій Лінійчук підписав контракт і став частиною 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Його заслужено називали одним із найрезультативніших зенітників ЗСУ, а сам він завжди наголошував: понад усе любить свою родину і Україну. Незважаючи на поранення, сержант з позивним «Кельт» щоразу повертався до побратимів. Його життя обірвалося у квітні 2023 року під час виконання бойового завдання. Андрій Лінійчук посмертно удостоєний звання Героя України.

25-річний Андрій Лінійчук став повним кавалером ордена «За мужність»

— Андрій — наша гордість. Ним просто не можна було не захоплюватись, — розповіли «ФАКТАМ» вчителька історії Людмила Цвіркун та учень Кириївської гімназії Роман Фурман. — Андрій народився третьою дитиною у звичайній сільській родині. Зростав в атмосфері любові та доброти, в оточенні найрідніших: мами, тата та сестричок Анастасії і Наталки. Дівчатка були старшими, але змалечку братик, як справжній чоловік, захищав їх. З дитинства захоплювався риболовлею та «тихим» полюванням. І перш ніж піти по гриби, Андрій знав, що необхідно Лісовика пригостити смаколиками, щоб не заблукати і повний кошик грибів назбирати…

ВІДЕО ДНЯ

Сержант Андрій Лінійчук, позивний «Кельт»

Зі шкільних років хлопець захоплювався історією України. Його батьки розповідали йому про героїчне минуле прадідів—Коваля Петра та Шутя Андрія. Рядовий 338-го штурмового полку Першого українського фронту Петро Коваль був нагороджений медалями «За відвагу», «За взяття Берліну», «За визволення Чехословаччини». Андрій Шуть за участь у Фінській та радянсько-німецькій війні був нагороджений медалями «За відвагу», «За бойові заслуги».

Андрій мріяв вступити до військового інституту, але за станом здоров’я не зміг. Після школи навчався в Київському політехнічному інституті, але з особистих причин не закінчив його. Згодом обрав факультет лісового господарства Поліського національного університету.

— Проте мрія стати військовим не полишала його. Постійні тренування, збільшення фізичних навантажень, здоровий спосіб життя зробили з хлопця богатиря. Ще у сьомому класі батько Андрія подарував йому пневматичну рушницю, з якої він вправно стріляв, коли приїжджав додому, — додають співрозмовники. — Ще студентом, Андрій пройшов всі можливі вишколи: Школу виживання та Школу десятників молодих командирів ім. Аксьона і Хоми. Він отримав диплом парамедика та готувався до війни, яку передбачав, бо аналізував минуле і сьогодення держави. У 2020 році підписав контракт з 95-ою бригадою десантно-штурмових військ. До повномасштабного вторгнення закрив всю програму зі стрибків з парашутом і дуже тим пишався.

Велика війна застала Андрія на бойових позиціях поблизу Горлівки. Там він служив оператором зенітно-ракетного комплексу «Стріла». Він мав бойові виходи на «нуль», працював у тилу ворога, не боявся нічого, завжди йшов вперед.

РЕКЛАМА

«Кельт» став першим, хто здійснив бойове застосування ПЗРК Martlet. На його рахунку—16 збитих БпЛА «Орлан», 1 Zala, вертоліт Ка-52

Андрій Лінійчук вписав своє ім’я не лише у військову історію України, а й Великої Британії — «Кельт» став першим, хто здійснив бойове застосування переносного зенітно-ракетного комплексу Martlet модифікації Starstreak. На його рахунку—16 збитих БпЛА «Орлан», 1 Zala, бойовий вертоліт Ка-52. Завдяки таким показникам він став найрезультативнішим зенітником Збройних Сил України.

25-річний Андрій Лінійчук — повний кавалер ордена «За мужність». Збиті цілі він забирав з небезпечної території, і просив знайомих продавати частини російських «Орланів» на аукціонах за кордоном, щоб отримані кошти передати на потреби армії.

«Андрій закохався, коли я сильно вдарила його друга»

Окрім успішної військової кар’єри, Андрій Лінійчук був щасливими і в особистому житті. Свою майбутню дружину Анастасію зустрів в спортзалі під час занять рукопашним боєм.

— Звучить оригінально, бо він закохався, коли я сильно вдарила його друга,—згадує Анастасія. — Вони разом прийшли в зал, а я вже давно займалась. Але тоді нічого не сказав, а знайшов мене в мережі і покликав на побачення. Ми почали зустрічатись з червня 2020 року і згодом вже жили разом. Бо відчули, що це доля. Освідчився мені Андрій у момент стрільби в тирі 28 квітня 2021 року—в той самий день і місяць, коли він загинув у 2023-му. Ми чекали закінчення ООС, щоб влаштувати весілля. Але у чоловіка були то навчання, то бойові завдання. А потім велика війна… Перше поранення Андрія влітку 2022 року і подальшу реабілітацію пройшли разом. У жовтні того ж року під час відпустки пішли до РАЦСу запитати, що і до чого. Прийшли ввечері, коли час прийому відвідувачів вже закінчувався. Ми не стали чекати і вже розвернулись на вихід. Проте нас наздогнала дівчина і сказала: «Проходьте, будь ласка, попередня пара були не військові, а ми приймаємо військових без черги!» Ми повернулися, і нас розписали за 40 хвилин. Про це не знав ніхто з рідних. Їм зізналися згодом.

РЕКЛАМА

Андрій з дружиною Анастасією

Думали, що під час наступної відпустки Андрія влаштуємо весілля. Та повернувся коханий знову із пораненням. Отримав багато уламкових уражень руки і ноги. Не всі вдалося витягти, і пів стегна на лівій нозі було вирвано. Після тривалої реабілітації вирушили у Карпати, влаштували собі, так би мовити, медовий місяць. Андрій поїхав назад до хлопців, ледь дочекавшись кінця реабілітації 26 лютого 2023 року. Збив ще одну Zala, і за два місяці трагічно загинув. Сталось це 28 квітня під час виконання бойового завдання у селі Дронівка на Донеччині.

Поховали Андрія Лінійчука на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі. Ультрас футбольного клубу «Полісся», за який уболівав воїн, проводжали його в останню дорогу фаєрами.

У серпні 2023 року одногрупник Андрія Роман Зінкевич зареєстрував петицію про присвоєння захиснику почесного звання Героя України. 2 серпня 2025 року стало відомо, що Андрій удостоєний «Золотої Зірки».

У Великій Британії, де проходив навчання «Кельт», встановлено меморіальну дошку на честь Андрія Лінійчука. «Він був прикладом і для своїх підлеглих, і для старших. Він був одним і залишається єдиним, хто збив стільки повітряних цілей з такої складної зброї»,—говорить дружина героя.

А ще у Андрія Лінійчука була мрія — упорядкувати старий ставок, який занепав та замулився з часом. Його батьки хочуть здійснити цю мрію в пам’ять про сина. Зараз вони часто приходять до ставка, щоб просто посидіти.

«Журавлик прилітає і сідає на воду. Я дивлюсь на нього, він дивиться на мене… Можливо, це мій син прилітає»,—каже мати Героя, Надія Лінійчук.

Раніше «ФАКТИ» публікували розповідь дружини про останній бій Олександра Палія, який, перебуваючи в оточенні, вискочив з окопу та поцілив з ручного протитанкового гранатомета в окупанта.

Источник

Сео продвижение Одесса