Политика
Бизнес
Общество
Спорт
Происшествия
Все города
Перевести сайт на Украинский
За тиждень до Великодня (в цьому році він припадає на 5 травня) наступає Вербна неділя — одне з найшанованіших і найсвітліших релігійних свят (входить до числа дванадесятих у православному календарі). Свято Ве́рбна неді́ля відоме як в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим і встановлене на згадку про урочистий і тріумфальний вхід Ісуса Христа до Єрусалиму перед смертю на хресті та Воскресінням. Дата Вербної неділі за новоюліанським календарем у 2024 році випадає на 28 квітня.
ВІДЕО ДНЯ
Свято Вербна неділя має ще дохристиянське походження. Воно пов’язувалося з весняним пробудженням та розквітом природи, її оновленням. З давнини формувалися певні народні традиції, які згодом набули християнського змісту і закріпилися в побуті. Які саме традиції стосувалися Вербної неділі, «ФАКТАМ» розповіла Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові.
— Неділя за тиждень перед Великоднем називається «вербною», «шутковою», «бечковою» «квітною», «баськовою» або «вербницею», а тиждень перед цією неділею — «вербним», — розповідає Ніна Главацька. — За євангельськими переказами, напередодні своєї появи у Єрусалимі Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря. Люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий, а тому вітали Його як царя і кидали йому під ноги пальмові та оливові гілки (пальми вважали знаком життя і перемоги). У різних народів це свято називалося по-різному. Наприклад, у поляків — Пальмова неділя, хоч освячують вербу. Жителі Балканського півострова у храми несуть кизилові гілки. Кожен народ освячував те, що на той час квітнуло на його території. В Україні замість пальми та оливи є звичай використовувати гілки верби, які у цей час розпускаються.
РЕКЛАМА
Літургія Вербної неділі згадує як радісні моменти процесії з пальмами, так і Страсті Господні. Цим церква підкреслює, що тріумф Христа і Його Жертва завжди нерозривно пов'язані. Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читають пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять) гілки, які під час служби віряне тримають у руках («знамення перемоги») із запаленими свічками. Це свідчить, що люди зустрічають Господа і вітають Його як Переможця пекла і смерті.
Традиції свята
РЕКЛАМА
Звичай освячення пальмових гілок (вербових гілок, квітучих галузок тощо) введено в літургію у XI ст. На Руських землях «праздьникъ вербъны» вже згадується в «Ізборнику Святослава» (1073 рік). Пише про вербу і Данило Паломник (1095—1108), що відвідав Єрусалим і там бачив «древіе много по брегу Іорданову превысоко, яко вербіе єсть й подобно». То були пальми, що нагадали ченцеві рідне чернігівське «вербіє».
Свято має дохристиянське походження і пов’язувалося з весняним пробудженням, оновленням і розквітом природи. «Зацвіла верба — прийшла весна», — казали в народі. Весна асоціюється з пробудженням, появою нових сил, що і символізує це дерево. Верба наділена неабиякою життєвою силою і витривалістю, бо цвіла, коли подекуди ще лежав сніг. А навіть якщо суху гілочку посадити у вологий ґрунт, то вона проросте. До речі, існує приказка: «Дівчина, як верба — куди посадиш, там прийметься». Тобто дівчата, йдучи жити до свекрухи, мали «прижитися» незалежно від того, хотіла вона того чи ні.
РЕКЛАМА
Багато дохристиянських традицій набули християнського змісту і побутують досі. Центральними традиціями Вербної неділі є освячення гілочок верби у церкві, легеньке цьвохкання вербою один одного з примовкою: «Щоб здорові, веселі та багаті були, діти добре росли та сприйняли життєву силу весни». В народі вербі приписували магічні оберегові властивості: захищає від злих духів і всіляких бід; передає людям здоров’я і силу. Весною, коли дерева розквітають, вони мають здатність передавати людям, які до них торкнуться, життєві сили. І верба в уявленнях людей забезпечувала зв'язок з вищими силами.
Святкування Вербної неділі. Зображення згенероване ШІ
Заготівля гілочок для свята — як правильно зрізати та зберігати вербу
Здавна наші предки напередодні свята заготовляли гілки верби в Лазареву суботу. Причому вирубувати, приносити і складати гілки у церкві мав старший у селі. На світанку вибирали молоде дерево без пошкоджень. Зранку в неділю на Богослужіння сходилися всі — старі й малі, — бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Люди витягали по патичку, коли священник все освячував. Була навіть підстава для ворожіння: коли хтось витягував довгий прутик з «котиками», це означало, що людина житиме довго і щасливо. Якщо ж прут куций, без «котиків» чи взагалі переламаний — могло статись недобре.
І зараз прийнято зрізати вербові гілочки завчасно, щоб вони розпустилися дома у воді. Часто ці букетики прикрашають стрічками і сухоцвітом. Богослужіння й освячення верби розпочиналися ще в суботу ввечері. У неділю в церквах також правилася служба, і священники кропили вербові прутики святою водою. Після того, як закінчується відправа і священник окропить гілля свяченою водою, діти — одне поперед одного — старалися якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» — «щоб горло не боліло».
Господарі після церкви до хати не заходили, а відразу ж садили по кілька гілок на городі або в полі, «щоб росла городина і збіжжя Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Гілочки верби нібито мають силу вберегти землю від грому, блискавки, посухи чи, навпаки, сильних повеней. Вербу також садили на городі «на щастя молоді»: якщо верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться. Решту, що залишилася, несли до житла і клали за образи. Вербу зберігали там протягом року як символ благословення та захисту — від лихих сил і стихій. Так, верба на покуті — «щоб хата не знала блискавки». Через рік ці гілочки палили, оскільки вважалось, що це єдиний «чистий» спосіб утилізації сакрального предмету.
Кого заставали в хаті, то били свяченою вербою, примовляючи: «Не я б’ю — верба б’є. За тиждень Великдень. Недалечке червоне яєчко! На здоров’я, на красу, на захист!»
— Ще біля церкви молодь починала битися вербою, — продовжує Ніна Главацька. — Про цей звичай згадував професор Євген Онацький: «Бити свяченою галузкою верби, що її в Галичині та Буковині звуть „шуткою“ — звичай дохристиянський: він має на меті передати тому, кого б’ють, творчої розбудженої енергії та здоров’я». При цьому примовляли: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!» В Галичині відомий такий варіант: «Лоза б'є — не заб'є. Віднині за тиждень Буде Великдень!» А от під час коронавірусу можна було почути: «Не я б’ю — верба б’є, за тиждень Пасха — де твоя маска». У воєнний час: «Не я б’ю — „Верба“ б’є», маючи на увазі ракетний комплекс. Якою б не була інтерпретація, вислів живе і є активним упродовж тривалого часу.
Магічна сила верби
Свяченій вербі приписується магічна сила. На Юра, коли вперше виганяли худобу на пасовисько, злегка торкались її вербою: «щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була» і «щоб нечисть не чіплялася». А ще — щоб «трималася хати», щоб дикі звірі не роздерли.
Під час граду свячену вербу викидали надвір — «щоб град зупинився». Вербою в давнину відводили і грозові хмари — кивали свяченою вербою в бік хмар і так відводили громи. Верба, за віруваннями, зменшувала руйнівну силу вогню, її використовували і в народній медицині у вигляді відварів, настоянок. Знахарі варили свячену вербу разом з цілющими травами і напували тим варивом хворого у повній надії, що допоможе. Виваром свяченої верби лікували головні болі, лікувалися і від пропасниці та ревматизму, збивали гарячку, товчене листя з верби клали на рани, настоянку з листя пили проти шлункових захворювань. Маленьких дітей купали у відварі з верби, щоб вони залишалися здоровими. Служила верба оберегом для жінок, що хотіли мати дітей: її бруньки давали їсти молодицям, щоб допомогти у продовженні роду. Освячені вербові «котики» кидали в кашу, щоб передати людям силу весняної енергії на цілий рік. З освяченою вербою після повернення з церкви господарі обходили бджільники, щоб бджоли роїлись, також стайні й кошари — «щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока».
На свято випікали святкові хлібці, і в невеликі буханці клали шишки верби. Потім ці вироби згодовували худобі, щоб вона була здоровою.
Вербою обсаджували криниці, щоб вода була «пригожа та здорова». А коли випікали паски, то свяченою вербою розпалювали піч (але коли це відбувалось у Страсний четвер, а у п’ятницю чи суботу розпалювали полум’ям від страсної свічки). Також встромляли галузки у тісто, «щоб росло і підходило».
Задля поминання пращурів освячені гілочки носили на цвинтар.
У кожній домівці є святий куточок. Поряд з іконами слід покласти свячену вербу і стрітенську свічку, які впродовж року оберігатимуть родину від лихих сил, нестимуть душевний спокій та наснагу.
Яких заборон заведено дотримуватися у свято
На свято важливо дотримуватися духовної чистоти та піднесення. У такий день, як Вербна неділя заведено дотримуватися певних заборон:
- не займатись важкою працею, прибиранням, іншими домашніми справами (навіть найменша праця у цей день могла накликати на біду);
- заборонялись сварки, конфлікти, злі думки та вчинки, бо Вербна неділя — день миру, прощення та взаємної поваги;
- треба утриматися від надмірних веселощів і щедрого застілля;
- на Вербному тижні, за народними віруваннями, не можна сіяти конопель і городини, бо «буде ликовате, як верба» (також не сіяли буряків, бо «будуть гіркі»).
Що треба та можна їсти у ці дні
Їжу до цього дня готували ще з вечора суботи (в тому числі святкову вечерю і хлібці, якими частували у неділю худобу). У цей день треба постити і не влаштовувати гостин. Однак, деякі послаблення посту дозволяються: можна вживати олію, рибу та морепродукти (в забороні м’ясо, яйця, молочна продукція). А наступного дня починається Страсний тиждень, який є піком Великого посту.
Якщо звернутись до посту, то традиційними стравами до столу є овочеві салати, рагу з додаванням гороху, квасолі, кукурудзи, бобів, сочевиці, каші з суміші круп. Популярний продукт — гриби, з яких господині роблять печеню, запіканки, пироги, зрази, супи, голубці. Гриби і бобові замінюють м’ясні продукти. На десерт можна вживати фрукти, пісний зефір, варення, мармелад, халву, гіркий шоколад, печиво. Традиційними напоями є киселі, компоти, узвари. На Вербну неділю дозволяється вживати в малій кількості червоний кагор.
Погодні та побутові прикмети
Оскільки свято весняне, то люди придивлялися до погоди і помічали, які прикмети віщували врожай:
- як у цей день нема заморозків — чекайте на щедрий врожай фруктів;
- сонце і відсутність вітру віщують тепле літо, а сильний вітер — мінливу погоду у літній сезон;
- дощ — весь врожай буде хорошим;
- мороз на Вербну неділю — до гарного врожаю ярових хлібів.
Людям завжди хотілось вірити в прикмети, немало з них здавна закріпилися в побуті. Наприклад, з’їдаючи шматочок освяченої верби, загадували отримати успіх у своїх справах. Якщо закликати кохану людину подумки у свій дім у цей день, то можна пришвидшити її прихід у ваше життя. Як посадити кімнатну рослину в будинку в цей день, то в домі оселиться достаток. Якщо квітка буде добре рости, то слід очікувати прибутку, а якщо зів’яне — слід готуватися до збитків.
Щоб позбутися головного болю, слід ретельно розчесатися, зібрати волосся з гребінця, опустити їх в воду і вилити у корені верби.
Якщо дівчина хоче в найближчому році вийти заміж, то їй необхідно до світанку наламати гілок на молодий вербі, покласти їх біля ліжка і весь день думати про кохану людину.
На Вербну неділю заведено читати молитву на захист дітей:
Раніше «ФАКТИ» розповіли про усі традиції Страсного тижня.
Сео продвижение Одесса
